Мелісову ефірну олію отримують з листя, верхівок, стебел і квітів меліси лікарської методом дистиляції з водяною парою. Середземноморська рослина. Основний постачальник олії – Франція. Меліса любить багаті залізом грунти, чим, можливо, можна пояснити її протианемічні властивості. Рослина висотою до 30 см, з маленьким опушеним зморшкуватим зубчастим листям. Жовті квіти залучають бджіл. З грецької «меліса» перекладається як «медоносна бджола».
Історія і міфи
Давні люди вважали, що бджоли несуть мед немовляті Юпитеру, якого мати Рея сховала від свого чоловіка Кроноса. Відомо, що мелісовий мед дійсно дуже смачний, він і справді божественний нектар. Відомий швейцарський лікар Парацельс називав мелісу еліксіром життя, очевидно маючи на увазі її здатність заспокійливо діяти на серце. Меліса завжди цінувалась за омолоджуючі властивості, мала репутацію панацеї. Рослина здавна вважалась лікарською, а на Ближньому Сході було і залишається популярним серцевим засобом. Олія також відома як «лимонний бальзам» і «Bal- Smin», що в перекладі з івріта значить «король олій». В Британію вона була завезена ще римлянами і одразу отримала широке визнання і поширення. В XIV столітті олія меліси ввійшла в рецептуру тонізуючого напою, який робили французські монахи ордена кармелітів. В епоху Єлізавети (XVI століття) листя почали використовувати в виноробстві, а потім включати в склад лаків для меблів.
