Ефірну олію герані отримують шляхом парової перегонки зеленої частини (квіти, листя) рослини герані. Герань, красива рослина близько 60 сантиметрів у висоту, з зубчастим загостреним листям і невеликими рожевими квітами, яке можна часто побачити у складі живої огорожі. Олія надходить переважно з Франції, Іспанії, Марокко, Єгипта, Італії і з Реюньона.
Історія і міфи
В давнину герань вважалась лікувальною рослиною, і її часто використовували як засіб від ран, пухлин, холери і переломів. Віра в цілющі властивості рослини змушувала людей на протязі багатьох століть висаджувати її навколо своїх домівок, в тому числі і від захисту від нечистої сили. Французи взялися за комерційне виробництво олії на початку XIX століття, і сьогодні значна її частина поставляється з Реюньона (колишній Бурбон) – тропічного острова, розташованого в південно-західній частині Індійського океана. Відомо, що спочатку для отримання олії використовувались менш крупні рослини вида P. Capitatum з високою містькістю олії, які і зараз можна зустріти в дикій природі. Тоді ж з французькою олією почала конкурувати олія з Марокко. Олія герані часто використовується при виробництві мила і парфумів, на його основі роблять аналоги інших ароматів.
