Олію жожоба отримують методом холодного пресування з плодів рослин. Жожоба – це вічнозелений кущ. Кущ росте в посушливо-спекотних областях Землі. Основними областями, культивування є Аргентина, Північна Мексика, Арізона і Ізраїль. Кущ досягає висоти три метра, причому його коріння уходять в грунт пустелі, досягаючи глибини 9 метрів. Олія жожоба не є олією як таковою, а являє собою рідкий віск.
Історія і міфи
Історія використання олії жожоба нараховує тисячеліття. В єгипетських пірамідах знайдені зразки олії жожоба, і вони повністю зберегли свої властивості. Індіанці, які добували олію жожоба називали її «рідким золотом» і використовували для догляду за шкірой і волосям. А давні ацтеки застосовували її ще й як лікувальний засіб при шкірних хворобах, запаленні горла, очей і багатьох інших захворюваннях.
Жожоба активно згадувалось в повідомленнях європейських дослідників після відвідування ними в 18 столітті пустелі Сонора, яка знаходиться в Мексиці. Вони описали цілющі властивості рослини, особливо його насіння. Найбільш значимий відгук того часу залишив отець-єзуїт Хав’єр-Клавіхеро, який в своій «Історії Каліфорнії» надав детальні відомості про застосування насіння жожоба з кулінарною і лікувальною метою. Згідно цього опису, індіанці Каліфорнії використовували рослину для полегшення пологів, лікування ран, пом’якшення шлункового болю. Насіння використовувалось в салатах і напоях. Також олія застосовувалась для догляду за волоссям.
В останні роки жожоба широко застосовується з косметичною метою.
