Олію зародків пшениці отримують з паростків пшениці, застосовуючи звичайний метод холодного пресування. Паростки пшениці при цій процедурі використовуються виключно свіжі. Пшениця – однорічна і дворічна рослина, що відноситься до сімейства злаків. Жоден злак не має стільки сортів та видів, як пшениця, однак головних типів усього два – тверді і м’які сорти. Історики стверджують, що різницю між двома типами пшениці знали вже стародавні греки й римляни, а можливо, і більш ранні цивілізації.
Історія і міфи
Пшениця – одна з найдавніших культивованих рослин – була відома древнім народам Європи, Азії, Північної Африки вже в епоху неоліту. За 4 тисячі років до н. е.. її обробляли в Китаї, Єгипті, країнах Межиріччя, на території сучасної Швейцарії.
Ще в працях Гіппократа і цілителів Стародавньої Індії серед інших лікувальних засобів можна зустріти згадку про звичайні паростки пророслої пшениці. Про їх цілющі властивості було відомо вже тоді. Стародавні єгиптяни були впевнені, що пшеничні паростки допоможуть їм зберегти молодість і сили на довгі роки.
Живильні і цілющі властивості пшениці високо цінували і на землях наших предків. Пророслі зерна пшениці давали ослабленим дітям. Відвари з товченого зерна використовували при лікуванні багатьох недуг.
Земля обітована рясніла цим злаком – і в Священному Писанні вона майже постійно називається землею пшениці. Відома євангельська притча про працівника, який засіяв поле пшеницею: поки він спав, його ворог посіяв між рядами пшениці бур’ян – кукіль (чи плевели). Працівник дав зерну дозріти і тільки потім відокремив гарне зерно від поганої трави. Саме звідси пішов вислів «відокремити зерна від плевел». У слов’ян зерна пшениці були символом багатства і життя, охороняли людину від пристріту.
